зухвало

ЗУХВА́ЛО. Присл. до зухва́лий.

[Годвінсон:] Вважайте, браття, як се він [Річард] зухвало себе рівняє до Христа! (Л. Укр., III, 1952, 67);

— Ви не ніяковійте, будьте задиракою, тримайтеся зухваліше,— повчав він Черниша (Гончар, III, 1959, 21);

Парубок зухвало дивився графові просто у вічі (Донч., III, 1956, 50).

Значення в інших словниках

1. зухвало — зухва́ло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. зухвало — Присл. до зухвалий.  Великий тлумачний словник сучасної мови