зухвало

ЗУХВА́ЛО. Присл. до зухва́лий.

[Годвінсон:] Вважайте, браття, як се він [Річард] зухвало себе рівняє до Христа! (Л. Укр., III, 1952, 67);

— Ви не ніяковійте, будьте задиракою, тримайтеся зухваліше,— повчав він Черниша (Гончар, III, 1959, 21);

Парубок зухвало дивився графові просто у вічі (Донч., III, 1956, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зухвало — зухва́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. зухвало — Присл. до зухвалий. Великий тлумачний словник сучасної мови