зятенько —
ЗЯ́ТЕНЬКО, а, ч. Пестл. до зять; // зневажл. От мати і ускаржалась [скаржилась] перед Антосьом, що сякий да такий наш зятенько (Свидн., Люборацькі, 1955, 167).
Словник української мови в 11 томах
зятенько —
Зя́тенько, -ка и зя́течок, -чка м. ум. отъ зять.
Словник української мови Грінченка