Значення в інших словниках
-
зігнати —
[з'ігнатие] ж:еину, ж:еинеш, ж:еинеимо, ж:еинеите; мин. -аў, -ала; нак. ж:еини, ж:еин'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
зігнати —
див. зганяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
зігнати —
зігна́ти : ◊ зігна́ти му́ху з носа → муха
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
зігнати —
зво́дити (зганя́ти) / звести́ (зігна́ти) зі сві́ту кого. Доводити кого-небудь до загибелі, до смерті. (Ярина:) Мамо! Тату! За віщо ж ви мене зганяєте зі світу? (І. Карпенко-Карий); — Хіба ж таке забудем? — голос Демида затремтів.
Фразеологічний словник української мови
-
зігнати —
ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ...
Словник синонімів української мови
-
зігнати —
Зігна́ти, зжену́, зжене́ш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
зігнати —
ЗІГНА́ТИ див. зганя́ти.
Словник української мови в 11 томах
-
зігнати —
Зігна́ти см. зганяти.
Словник української мови Грінченка