Орфографічний словник української мови

зіщулювання

зіщу́лювання

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. зіщулювання — зщулювання, -я, с. Дія за знач. зіщулювати, зіщулюватися, зщулювати, зщулюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. зіщулювання — ЗІЩУ́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. зіщу́лювати і зіщу́люватися. У дітей страх чи тривога можуть виражатися плачем, вибухами гніву, завмиранням, зіщулюванням (з навч. літ.); Зморшки в куточках очей і на повіках можуть бути наслідком зіщулювання очей від яскравих променів сонця й пилу (із журн.).  Словник української мови у 20 томах