каламутитися —
КАЛАМУ́ТИТИСЯ, иться, недок. 1. Ставати мутним, нечистим, утрачати прозорість. Вода при березі починала каламутитись і жовкнути (Коцюб., І, 1955, 391); Помітно, як насувається вечір. Каламутиться небо, дужчає вітер, зривається завірюха (Гончар, Партиз.
Словник української мови в 11 томах
каламутитися —
Каламутитися, -мучуся, -тишся гл. 1) Мутиться (о водѣ). 2) Возмущаться, безпокоиться, тревожиться. Каламутиться нарад, почувши від ного такс.
Словник української мови Грінченка