карабінер

карабіне́р

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. карабінер — -а, ч. 1》 заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини 19 ст. 2》 Жандарм в Італії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. карабінер — Карабіне́р, -не́ра; -не́ри, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. карабінер — КАРАБІНЕ́Р, а, ч. 1. заст. Озброєний карабіном вояк, що належав до особливої військової частини добірних стрільців в арміях країн Західної Європи та Росії до середини XIX ст.  Словник української мови в 11 томах