Значення в інших словниках
-
карате —
невідм., с. Вид, система самозахисту без зброї, що ґрунтується на ударах рукою або ногою по найуразливіших місцях тіла людини; вид спортивної боротьби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
карате —
карате́ (япон., букв. – голими руками) японська система самозахисту без зброї, грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по найуразливіших місцях тіла людини; один з видів спортивної боротьби.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
карате —
Японська школа рукопашного бою (без зброї), виникла з кунґ-фу; боєць завдає різноманітні удари та блокує атаки суперника; також вид спорту.
Універсальний словник-енциклопедія
-
карате —
КАРАТЕ́, невідм., с. Вид, система самозахисту без зброї, що грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по найуразливіших місцях тіла людини. Відродженням карате ми завдячуємо жителю Окінави Фунакоші.
Словник української мови в 11 томах