келійний — Орфографічний словник української мови

келійний — -а, -е. 1》 Прикм. до келія. Келійні стіни. || Власт. келії. Келійна тиша. 2》 перен. Прихований від людей; таємний, потаємний. Великий тлумачний словник сучасної мови
келійний — КЕЛІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ке́лія. Лежачи на свому вузькому келійному ліжку в слабо освітленій свічкою кімнатці, вона чула в грудях приплив теплої хвилі (М. Коцюбинський); – Я добра йому бажала, твоєму Божейкові. Словник української мови у 20 томах
келійний — Келе́[і́]йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
келійний — КЕЛІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Прикм. до ке́лія. Астрономія перестала бути келійною наукою. Вона виходить на площі, поселяється в заводських гуртожитках (Руд., Остання шабля, 1959, 249); Келійні стіни; // Власт. келії. Келійна тиша. 2. перен. Словник української мови в 11 томах