Значення в інших словниках
-
кирилиця —
Азбука; письмо українських книг в Галичині до 70-х років XIX в. [XI]
Словник з творів Івана Франка
-
кирилиця —
-і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови, що лягла в основу давньоруського (а згодом українського, російського та білоруського) алфавіту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
кирилиця —
КИРИ́ЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови, що є основою деяких абеток, перев. слов'янських мов, у тому числі української. Писано кирилицею, може, десь у Підкарпатті, тобто на території сучасної України (П.
Словник української мови у 20 томах
-
кирилиця —
• кирилиця - один з двох (див. глаголиця) давньослов'янських алфавітів. Названа на честь творця слов'ян. писемності Кирила (див. Кирило і Мефодій). Більшість учених вважає, що Кирило бл. 863 створив для старослов'янської мови глаголицю, яку в давнину наз.
Українська літературна енциклопедія
-
кирилиця —
Одна з двох найдавніших слов'янських азбук; вважається створеною у колі учнів Кирила і Мефодія у IX-X ст. на основі грец. маюскульного письма; найдавніші пам'ятки з Х ст.
Універсальний словник-енциклопедія
-
кирилиця —
КИРИ́ЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов’янської мови, що лягла в основу давньоруського ( а згодом російського, українського та білоруського) алфавіту.
Словник української мови в 11 томах