ключкувати —
-ую, -уєш, недок., мисл. Тікаючи, навмисне кидатися в різні боки, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
ключкувати —
КЛЮЧКУВА́ТИ, у́є, недок., мисл. Тікаючи, навмисне кидатися в різні боки, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.). Заєць виявився кмітливим, скочувався клубком із пагорба, вправно ключкував між кущами так, що ми тільки вуха його бачили (із журн.).
Словник української мови у 20 томах
ключкувати —
КЛЮЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., мисл. Тікаючи, навмисне кидатися в різні сторони, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.).
Словник української мови в 11 томах
ключкувати —
Ключкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) О зайцѣ: метать петли, умышленно запутывать дорогу, убѣгая, чтобы сбить гонящихся за звѣремъ собакъ. Желех. 2) Дѣлать увертки, увертываться. Желех.
Словник української мови Грінченка