ключкувати

ключкува́ти

-ую, -уєш, недок., мисл.

Тікаючи, навмисне кидатися в різні боки, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.).

Значення в інших словниках

1. ключкувати — ключкува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ключкувати — КЛЮЧКУВА́ТИ, у́є, недок., мисл. Тікаючи, навмисне кидатися в різні боки, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.). Заєць виявився кмітливим, скочувався клубком із пагорба, вправно ключкував між кущами так, що ми тільки вуха його бачили (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
3. ключкувати — КЛЮЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., мисл. Тікаючи, навмисне кидатися в різні сторони, щоб заплутати сліди (про зайця, лисицю й т. ін.).  Словник української мови в 11 томах
4. ключкувати — Ключкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) О зайцѣ: метать петли, умышленно запутывать дорогу, убѣгая, чтобы сбить гонящихся за звѣремъ собакъ. Желех. 2) Дѣлать увертки, увертываться. Желех.  Словник української мови Грінченка