Орфографічний словник української мови

кобка

ко́бка

іменник жіночого роду

діал.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. кобка — -и, ж., діал. Відлога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. кобка — КО́БКА, и, ж., діал. Те саме, що ко́ба. – Та буде тобі з тими щенятами водитися, – суворо промовив Колісник, накидаючи легку кобку свого сірого балахону на голову (Панас Мирний); Була на йому міщанська одіж...  Словник української мови у 20 томах
  3. кобка — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С.  Словник синонімів української мови
  4. кобка — КО́БКА, и, ж., діал. Відлога. — Та буде тобі з тими щенятами водитися,— суворо промовив Колісник, накидаючи легку кобку свого сірого балахону на голову (Мирний, III, 1954, 364); Була на йому міщанська одіж, а поверх усього одягнений був великий кобеняк з кобкою (Л. Янов., І, 1959, 42).  Словник української мови в 11 томах