кобка

КО́БКА, и, ж., діал.

Те саме, що ко́ба.

– Та буде тобі з тими щенятами водитися, – суворо промовив Колісник, накидаючи легку кобку свого сірого балахону на голову (Панас Мирний);

Була на йому міщанська одіж, а поверх усього одягнений був великий кобеняк з кобкою (Л. Яновська);

Всі мовчать. Бовдюг шелестить вусами об кобку брезентового плаща, довго ворушить губами (Григорій Тютюнник);

Вся старшина стовпилася біля хижі, стояли в киреях, насунутих на чола кобках, схожі на дивовижних німих птахів (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. кобка — ко́бка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. кобка — -и, ж., діал. Відлога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кобка — ВІДЛО́ГА (частина верхнього одягу для захисту голови в негоду), КА́ПТУ́Р, КАПЮШО́Н рідше, ЗАТУ́ЛА діал., КО́БА діал., КО́БКА діал. Одкинув відлогу з голови й.. звів очі на другого (С.  Словник синонімів української мови
4. кобка — КО́БКА, и, ж., діал. Відлога. — Та буде тобі з тими щенятами водитися,— суворо промовив Колісник, накидаючи легку кобку свого сірого балахону на голову (Мирний, III, 1954, 364); Була на йому міщанська одіж, а поверх усього одягнений був великий кобеняк з кобкою (Л. Янов., І, 1959, 42).  Словник української мови в 11 томах