кобилячий

КОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е.

Прикм. до коби́ла 1.

Баба кінчала [розповідати казку] .. про кобилячу голову (М. Коцюбинський);

Катерина виглянула у вікно, а перед нею, ніби у казці, з'явилася кобиляча морда (С. Чорнобривець);

Олександр знав, що кумис – це заквашене дріжджами кобиляче або верблюдяче молоко, але ніколи не пив його (В. Малик);

Микола Чіп дивився, як Сергій совається на кобилячому хребті, а ледача шкапа ще й спотикається (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. кобилячий — коби́лячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кобилячий — -а, -е. Прикм. до кобила 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кобилячий — Коби́лячий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кобилячий — КОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до коби́ла 1. Баба кінчала [розповідати казку].. про кобилячу голову (Коцюб., II, 1955, 273); Кобилячий табун; Кобиляче молоко.  Словник української мови в 11 томах
5. кобилячий — Кобилячий, -а, -е Кобылій. Вештаюсь, як кобиляча голова. Кобиляча голова дурніша за курячу. Ном. № 10234.  Словник української мови Грінченка