кобилячий

Кобилячий, -а, -е

Кобылій. Вештаюсь, як кобиляча голова. Кобиляча голова дурніша за курячу. Ном. № 10234.

Значення в інших словниках

1. кобилячий — коби́лячий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кобилячий — -а, -е. Прикм. до кобила 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кобилячий — КОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до коби́ла 1. Баба кінчала [розповідати казку] .. про кобилячу голову (М. Коцюбинський); Катерина виглянула у вікно, а перед нею, ніби у казці, з'явилася кобиляча морда (С.  Словник української мови у 20 томах
4. кобилячий — Коби́лячий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кобилячий — КОБИ́ЛЯЧИЙ, а, е. Прикм. до коби́ла 1. Баба кінчала [розповідати казку].. про кобилячу голову (Коцюб., II, 1955, 273); Кобилячий табун; Кобиляче молоко.  Словник української мови в 11 томах