коверзувати —
ВЕРЕДУВАТИ; (ким, над ким) глумитися, збиткуватися, варити воду з кого; П. Р. мудрувати, вигадувати.
Словник синонімів Караванського
коверзувати —
див. вередувати
Словник синонімів Вусика
коверзувати —
-ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Те саме, що вередувати; капризувати. 2》 над ким, рідше ким, неперех., розм. Знущатися з кого-небудь, глумитися, збиткуватися над кимсь. 3》 перех. і неперех., розм. Мудрувати над чим-небудь; вигадувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
коверзувати —
КОВЕРЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Те саме, що вередува́ти; капризувати. [Горпина:] Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй .. так наклепала потилицю (І. Нечуй-Левицький); – Як не хочеш, пане гетьмане, Замостя обминати, так треба його добувати!...
Словник української мови у 20 томах
коверзувати —
ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
коверзувати —
КОВЕРЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. неперех. Те саме, що вередува́ти; капризувати. [Горпина:] Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
коверзувати —
Коверзува́ти, -зу́ю, -єш гл. 1) Умствовать, измышлять, стараться. Розумом мирським гріховно коверзує. К. М. X. 18. Як уже він не коверзував, щоб вирятувать його, а нічого не здужав вигадать. Стор. 2) Привередничать, капризничать.
Словник української мови Грінченка