коза —
див. в'язниця; палиця
Словник синонімів Вусика
коза —
-и, ж. 1》 Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м'ясо тощо; самиця козла (у 1, 2 знач.). 2》 перен., розм. Про жваву, рухливу дівчину. 3》 Пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки.
Великий тлумачний словник сучасної мови
коза —
Український та польський пневматичний музичний інструмент, подібний до волинки.
Словник-довідник музичних термінів
коза —
КОЗА́, и́, ж. 1. Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м'ясо і т. ін.; самиця козла (у 1, 2 знач.). – Учора з кумом ходили на полювання. – Щось вбили? – Аякже! Козу! – Та хіба ж у нашому лісі водяться дикі кози?...
Словник української мови у 20 томах
коза —
ко́за вул. в'язниця (ст)|| = буцигарня коза́ 1. коза ◊ би́ти як Си́дорову ко́зу́ ірон. нещадно лупцювати (м, ср, ст)|| = бити як в бубен ◊ води́ти козу́ ходити товариством від одного місця до іншого...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
коза —
Бути козі і на торзі. Прийде час, що й ти зазнаєш лиха. І коза верещить, як мороз тріщить. Коза чутливіша на мороз, як вівця, тому проситься до теплого місця. Коза і від квасу дістане окрасу. Не переберає в їді. їсть щобудь.
Приповідки або українсько-народня філософія
коза —
И, ж. Причіплива, занудлива дівчина. Заєць, такий, у кривду і бакланить: «Додому пусти, чи що, коза, блін!» А лисиця либу відшарила до маківки і тягне: «Ти чьо, лох вухастий, женеш?» (Інтернет). Цікава коза, — думав Артур Пепа про дівчину з пивом (Ю. Андрухович).
Словник сучасного українського сленгу
коза —
Народний духовий язичковий музичний інструмент; аерофон; повітря із шкіряного міха заштовхується у 2 пискалки: мелодійна (бас) і т.зв. перебирки для виконання мелодії; відміною к. є бегпайн, гайда, дуди, дудульзак, волинка, сарнай, чимпій, шувир; дуже популярна в Шотландії.
Універсальний словник-енциклопедія
коза —
всти́гнути (поспі́ти) з ко́зами на торг. Нема причини, потреби поспішати. — Та годі вже з вашими качанами... Тут їсти хочеться...— нетерпляче озвався Макар..— Встигнеш ще з козами на торг. Тобі аби їсти (С.
Фразеологічний словник української мови
коза —
ВОЛИ́НКА (народний духовий музичний інструмент, зроблений з козячої або овечої шкури і двох-трьох трубок), ДУДА́, КОЗА́, КОЗИ́ЦЯ розм., БАРА́Н діал., МІХ діал.
Словник синонімів української мови
коза —
КОЗА́, и́, ж. 1. Невелика рогата жуйна тварина родини порожнисторогих, що дає молоко, м’ясо тощо; самиця козла (у 1, 2 знач.). Паслась Коза з козятком коло хати (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
коза —
(італ.) Житловий будинок заможних верств населення у середньовічному італійському місті (порівн. каса).
Архітектура і монументальне мистецтво
коза —
Коза, -зи ж. 1) Коза, Capra. На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. пішов туди, де козам роги правлять. Пошелъ въ Сибирь. кози в золоті показувати. Прельщать обманчивыми обѣщаніями.
Словник української мови Грінченка