конспіратор

конспіра́тор

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. конспіратор — -а, ч. Той, хто вдається до конспірації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. конспіратор — Змовник, (вона) змовниця  Словник чужослів Павло Штепа
3. конспіратор — КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації. Польські конспіратори раз у раз обертали погляди свої на Україну, і змагання [намагання] їхні тут, серед місцевого польського громадянства, знаходили велике спочуття й відгуки (С. Єфремов); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. конспіратор — конспіра́тор (від лат. conspirator – учасник змови) прихильник, учасник, знавець конспірації.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. конспіратор — Конспіра́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. конспіратор — КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації. [Любов:] Ну, от і проговорились. Ех, конспіратор з вас!.. (Л. Укр., II, 1951, 69); — А ви, Петре, справді конспіратор неабиякий, і артист!...  Словник української мови в 11 томах