конспіратор

КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації.

[Любов:] Ну, от і проговорились. Ех, конспіратор з вас!.. (Л. Укр., II, 1951, 69);

— А ви, Петре, справді конспіратор неабиякий, і артист! (Головко, І, 1957, 484);

Вийшовши на волю, він діяв обережно, як досвідчений конспіратор (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118);

*У порівн. Він гаявся з відповіддю, оглядаючи всіх, як справжній конспіратор (Гончар, IV, 1960, 42).

Значення в інших словниках

1. конспіратор — конспіра́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. конспіратор — -а, ч. Той, хто вдається до конспірації.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конспіратор — Змовник, (вона) змовниця  Словник чужослів Павло Штепа
4. конспіратор — КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації. Польські конспіратори раз у раз обертали погляди свої на Україну, і змагання [намагання] їхні тут, серед місцевого польського громадянства, знаходили велике спочуття й відгуки (С. Єфремов); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. конспіратор — конспіра́тор (від лат. conspirator – учасник змови) прихильник, учасник, знавець конспірації.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. конспіратор — Конспіра́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)