1. Словник української мови в 11 томах

конспіратор

КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації.

[Любов:] Ну, от і проговорились. Ех, конспіратор з вас!.. (Л. Укр., II, 1951, 69);

— А ви, Петре, справді конспіратор неабиякий, і артист! (Головко, І, 1957, 484);

Вийшовши на волю, він діяв обережно, як досвідчений конспіратор (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118);

*У порівн. Він гаявся з відповіддю, оглядаючи всіх, як справжній конспіратор (Гончар, IV, 1960, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конспіратор — конспіра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. конспіратор — -а, ч. Той, хто вдається до конспірації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конспіратор — Змовник, (вона) змовниця Словник чужослів Павло Штепа
  4. конспіратор — КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації. Польські конспіратори раз у раз обертали погляди свої на Україну, і змагання [намагання] їхні тут, серед місцевого польського громадянства, знаходили велике спочуття й відгуки (С. Єфремов); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. конспіратор — конспіра́тор (від лат. conspirator – учасник змови) прихильник, учасник, знавець конспірації. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. конспіратор — Конспіра́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)