1. Словник української мови у 20 томах

конспіратор

КОНСПІРА́ТОР, а, ч.

Той, хто вдається до конспірації.

Польські конспіратори раз у раз обертали погляди свої на Україну, і змагання [намагання] їхні тут, серед місцевого польського громадянства, знаходили велике спочуття й відгуки (С. Єфремов);

* У порівн. Вийшовши на волю, він діяв обережно, як досвідчений конспіратор (І. Цюпа);

Він гаявся з відповіддю, оглядаючи всіх, як справжній конспіратор (О. Гончар);

// перен., ірон. Той, хто намагається зберегти щось у таємниці, приховати що-небудь.

– А ви, Петре, справді конспіратор неабиякий, і артист! (А. Головко);

[Любов:] Ну, от і проговорились. Ех, конспіратор з вас!.. (Леся Українка);

Богдан промимрив: – От, конспіратор. Півроку коло мене спить, і анічичирк... (О. Лисяк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конспіратор — конспіра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. конспіратор — -а, ч. Той, хто вдається до конспірації. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. конспіратор — Змовник, (вона) змовниця Словник чужослів Павло Штепа
  4. конспіратор — конспіра́тор (від лат. conspirator – учасник змови) прихильник, учасник, знавець конспірації. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. конспіратор — Конспіра́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. конспіратор — КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації. [Любов:] Ну, от і проговорились. Ех, конспіратор з вас!.. (Л. Укр., II, 1951, 69); — А ви, Петре, справді конспіратор неабиякий, і артист!... Словник української мови в 11 томах