конспіратор
конспіра́тор
-а, ч.
Той, хто вдається до конспірації.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конспіратор — конспіра́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- конспіратор — Змовник, (вона) змовниця Словник чужослів Павло Штепа
- конспіратор — КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації. Польські конспіратори раз у раз обертали погляди свої на Україну, і змагання [намагання] їхні тут, серед місцевого польського громадянства, знаходили велике спочуття й відгуки (С. Єфремов); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- конспіратор — конспіра́тор (від лат. conspirator – учасник змови) прихильник, учасник, знавець конспірації. Словник іншомовних слів Мельничука
- конспіратор — Конспіра́тор, -ра; -тори, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- конспіратор — КОНСПІРА́ТОР, а, ч. Той, хто вдається до конспірації. [Любов:] Ну, от і проговорились. Ех, конспіратор з вас!.. (Л. Укр., II, 1951, 69); — А ви, Петре, справді конспіратор неабиякий, і артист!... Словник української мови в 11 томах