контра

ко́нтра 1

іменник жіночого роду, істота

контрреволюціонер

розм.

ко́нтра 2

іменник жіночого роду

контрреволюція — збірне

розм.

Значення в інших словниках

1. контра — I -и, ж., заст., зневажл. 1》 Контрреволюціонер, контрреволюціонерка. 2》 збірн. Контрреволюціонери. II -и, ж. Запис, зроблений у бухгалтерському документі проти більш раннього запису, в результаті чого ранній запис втрачає своє значення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. контра — КО́НТРА, и, ж., заст. 1. Контрреволюціонер, контрреволюціонерка. – І що ти йому сказав? – А що мені з ним говорити? Сказав, що він суча контра і щоб не любувався нашими зборами (М. Стельмах); – Батьку! Та що ми з ним антимонію розводимо?...  Словник української мови у 20 томах
3. контра — ко́нтра карт. вид гри (ст)|| = гарба ◊ Да́ти ко́нтру карт. відбитися (ст)||контрувати  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. контра — И, ж., комп. Гра Counter Strike. А що підліткам ще робити? Ідуть в комп'ютерний клас і цілу ніч грають в контру.  Словник сучасного українського сленгу
5. контра — КО́НТРА, и, ж., заст., зневажл. 1. Контрреволюціонер, контрреволюціонерка. — І що ти йому сказав? — А що мені з ним говорити? Сказав, що він суча контра і щоб не любувався нашими зборами (Стельмах, II, 1962, 17). 2. збірн. Контрреволюціонери.  Словник української мови в 11 томах