контра
КО́НТРА, и, ж., заст., зневажл.
1. Контрреволюціонер, контрреволюціонерка.
— І що ти йому сказав? — А що мені з ним говорити? Сказав, що він суча контра і щоб не любувався нашими зборами (Стельмах, II, 1962, 17).
2. збірн. Контрреволюціонери.
В ньому оживало завзяття громадянської війни, згадувалися бої з контрою (Ю. Янов., Мир, 1956, 235).
Словник української мови (СУМ-11)