коректор —
КОРЕ́КТОР, а, ч. 1. Працівник видавництва, редакції і т. ін., який читає й виправляє коректуру. Коректор під час якоїсь надто живої суперечки кинувсь на нього з кулаками (І. Франко); – В митрополичiй друкарнi перекладають з церковнослов'янської Євангелiє.
Словник української мови у 20 томах
коректор —
коре́ктор (від лат. corrector – той, що виправляє) особа, яка виправляє друкарські помилки на пробному відбитку тексту або графічного зображення.
Словник іншомовних слів Мельничука
коректор —
КОРЕ́КТОР (фахівець, що займається читанням і виправленням коректури); ЗЧИ́ТУВАЧ (працівник друкарні або видавництва, який звіряє надруковані тексти з оригіналом). Секретар редакції, літературний працівник і коректор гаряче обговорювали кореспонденцію (С. Журахович).
Словник синонімів української мови
коректор —
Коре́ктор, -ра; -ре́ктори і -торі, -рів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
коректор —
КОРЕ́КТОР, а, ч. Фахівець, що займається читанням і виправлянням коректи (у 1 знач.). Коректор під час якоїсь надто живої суперечки кинувсь на нього з кулаками (Фр., VI, 1951, 291); Виправлення в тексті роблять з допомогою коректурних значків.
Словник української мови в 11 томах