коректор

КОРЕ́КТОР, а, ч. Фахівець, що займається читанням і виправлянням коректи (у 1 знач.).

Коректор під час якоїсь надто живої суперечки кинувсь на нього з кулаками (Фр., VI, 1951, 291);

Виправлення в тексті роблять з допомогою коректурних значків. І люди, які займаються цією непомітною, але необхідною роботою, називаються коректорами (Наука.., 5, 1965, 57).

Значення в інших словниках

1. коректор — коре́ктор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. коректор — -а, ч. Особа або пристрій, які здійснюють коректування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коректор — Правляч  Словник чужослів Павло Штепа
4. коректор — КОРЕ́КТОР, а, ч. 1. Працівник видавництва, редакції і т. ін., який читає й виправляє коректуру. Коректор під час якоїсь надто живої суперечки кинувсь на нього з кулаками (І. Франко); – В митрополичiй друкарнi перекладають з церковнослов'янської Євангелiє.  Словник української мови у 20 томах
5. коректор — коре́ктор (від лат. corrector – той, що виправляє) особа, яка виправляє друкарські помилки на пробному відбитку тексту або графічного зображення.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. коректор — КОРЕ́КТОР (фахівець, що займається читанням і виправленням коректури); ЗЧИ́ТУВАЧ (працівник друкарні або видавництва, який звіряє надруковані тексти з оригіналом). Секретар редакції, літературний працівник і коректор гаряче обговорювали кореспонденцію (С. Журахович).  Словник синонімів української мови
7. коректор — Коре́ктор, -ра; -ре́ктори і -торі, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)