Орфографічний словник української мови

корчастий

корча́стий

прикметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. корчастий — див. густий  Словник синонімів Вусика
  2. корчастий — -а, -е. 1》 Який має дуже розвинене, покручене коріння. 2》 Який має дуже розвинені гілки; густий (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корчастий — КОРЧА́СТИЙ, а, е. 1. Який має дуже розвинене, покручене коріння. * У порівн. Сутулуватий, з товстими .. ногами, він стояв біля столу, мов корчастий пеньок (А. Шиян). 2. Який має дуже розвинені гілки; густий (у 1 знач.).  Словник української мови у 20 томах
  4. корчастий — ГІЛЛЯ́СТИЙ (який має густе або велике гілля), ГІЛЧА́СТИЙ, РОЗГІ́ЛЧАСТИЙ, ВІТЛА́СТИЙ, ВІТИ́СТИЙ рідше; КРИСЛА́ТИЙ, ШИРОКОВІ́ТИЙ, ШИРОКОГІЛЛЯ́СТИЙ, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, РОЗКИ́ДИСТИЙ, РОЗКИ́ДЧАСТИЙ, ШИРО́КИЙ, КРИЖА́СТИЙ, ШИРОКОГАЛУ́ЗИЙ...  Словник синонімів української мови
  5. корчастий — КОРЧА́СТИЙ, а, е. 1. Який має дуже розвинене, покручене коріння. Сутулуватий, з товстими.. ногами, він стояв біля столу, мов корчастий пеньок (Шиян, Партиз. край, 1946, 57). 2. Який має дуже розвинені гілки; густий (у 1 знач.).  Словник української мови в 11 томах
  6. корчастий — Корчастий, -а, -е Кустистый, густой. Садочок вишневий корчистий. Грин. III. 527.  Словник української мови Грінченка