корчастий
КОРЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який має дуже розвинене, покручене коріння.
* У порівн. Сутулуватий, з товстими .. ногами, він стояв біля столу, мов корчастий пеньок (А. Шиян).
2. Який має дуже розвинені гілки; густий (у 1 знач.).
Із заростів корчастої ліщини Там і донині зрубом порохнявим Біліє [криниця] (І. Вирган);
Раз на ловах із Фрідоном ми пройшли корчастим бором Аж до скелі, що стриміла над примор'ям неозорим (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).
Словник української мови (СУМ-20)