корчемний

КОРЧЕ́МНИЙ, а, е.

1. іст. Прикм. до ко́рчма́; корчмарський (у 2 знач.).

В тій хвилі отворилися корчемні двері (І. Франко);

Велить [Гервазій] од кунтушів подати пояси, І ними із льохів корчемних три барила Поквапно добува (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

// Властивий корчмі, пов'язаний з нею.

Ціле її життя минуло от у сім корчемнім чаду, серед п'яних, .. грубих людей (Г. Хоткевич);

Пани вже геть поникли головами. А хто й на Краків нищечком потяг. Король їх кляв корчемними словами. А Єремія кликав до звитяг (Л. Костенко).

2. заст. Те саме, що корчма́рський 3.

Виявилось, що то були об'їждчики, котрі у проїжджаючих трусили корчемну горілку (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. корчемний — корче́мний прикметник арх.  Орфографічний словник української мови
2. корчемний — -а, -е. 1》 Прикм. до корчма. 2》 Який не вилазить з корчми, днює і ночує там.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. корчемний — КОРЧЕ́МНИЙ, а, е, заст. Те саме, що корчма́рський. Цікавий міг завсіди побачити й самого співака, що.. сидів за корчемним столом з звішеною головою (Фр., II, 1950, 200); Виявилось, що то були об’їждчики, котрі у проїжджаючих трусили корчемну горілку (Кроп., VI, 1960, 202).  Словник української мови в 11 томах
4. корчемний — Корчемний, -а, -е 1) Принадлежащій корчмѣ. 2) Кабацкій, непотребный, непристойный. Підла чернь корчемна. К. ЦН. 245.  Словник української мови Грінченка