корчемний
КОРЧЕ́МНИЙ, а, е, заст. Те саме, що корчма́рський.
Цікавий міг завсіди побачити й самого співака, що.. сидів за корчемним столом з звішеною головою (Фр., II, 1950, 200);
Виявилось, що то були об’їждчики, котрі у проїжджаючих трусили корчемну горілку (Кроп., VI, 1960, 202).
Словник української мови (СУМ-11)