корчик
КО́РЧИК, а, ч. Зменш. до корч¹.
Звила собі [синиця] гніздо на самім березі моря на невеличкім корчику (Фр., IV, 1950, 134).
Словник української мови (СУМ-11)КО́РЧИК, а, ч. Зменш. до корч¹.
Звила собі [синиця] гніздо на самім березі моря на невеличкім корчику (Фр., IV, 1950, 134).
Словник української мови (СУМ-11)