1. Словник української мови в 11 томах

корчик

КО́РЧИК, а, ч. Зменш. до корч¹.

Звила собі [синиця] гніздо на самім березі моря на невеличкім корчику (Фр., IV, 1950, 134).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчик — ко́рчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. корчик — -а, ч. Зменш. до корч I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корчик — КО́РЧИК, а, ч. Зменш. до корч¹. Зненацька Лаврін спіткнувся на корчику, подивився вниз і відсахнувся, здавалося, наткнувся на хитро замаскованого капкана (Ю. Мушкетик); Небажано брати для акваріумних композицій корчики з хвойних порід дерев. Словник української мови у 20 томах
  4. корчик — Ко́рчик, -ка м. ум. отъ корч. Словник української мови Грінченка