корчик

КО́РЧИК, а, ч.

Зменш. до корч¹.

Зненацька Лаврін спіткнувся на корчику, подивився вниз і відсахнувся, здавалося, наткнувся на хитро замаскованого капкана (Ю. Мушкетик);

Небажано брати для акваріумних композицій корчики з хвойних порід дерев. Бажаним деревом, з котрого найчастіше готують корчі, є верба. Можна використовувати вимочені корчики вільхи (з наук.-попул. літ.);

Пішов любко у рекрути, за нього не чути, – Лишив мені у городці три корчики рути (з народної пісні);

Звила собі [синиця] гніздо на самім березі моря на невеличкім корчику (І. Франко);

Рано-ранесенько, ще кури не піли, тумани постали, а густа мрячка на ялівцевих корчиках осіла та й інеєм стала... (Р. Іваничук);

Він присів на ґанку, сухому й аж наче теплому. До його правого боку тягнувся корчик шипшини (Г. Пагутяк).