корчемний
КОРЧЕ́МНИЙ, а, е.
1. іст. Прикм. до ко́рчма́; корчмарський (у 2 знач.).
В тій хвилі отворилися корчемні двері (І. Франко);
Велить [Гервазій] од кунтушів подати пояси, І ними із льохів корчемних три барила Поквапно добува (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
// Властивий корчмі, пов'язаний з нею.
Ціле її життя минуло от у сім корчемнім чаду, серед п'яних, .. грубих людей (Г. Хоткевич);
Пани вже геть поникли головами. А хто й на Краків нищечком потяг. Король їх кляв корчемними словами. А Єремія кликав до звитяг (Л. Костенко).
2. заст. Те саме, що корчма́рський 3.
Виявилось, що то були об'їждчики, котрі у проїжджаючих трусили корчемну горілку (М. Кропивницький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корчемний — корче́мний прикметник арх. Орфографічний словник української мови
- корчемний — -а, -е. 1》 Прикм. до корчма. 2》 Який не вилазить з корчми, днює і ночує там. Великий тлумачний словник сучасної мови
- корчемний — КОРЧЕ́МНИЙ, а, е, заст. Те саме, що корчма́рський. Цікавий міг завсіди побачити й самого співака, що.. сидів за корчемним столом з звішеною головою (Фр., II, 1950, 200); Виявилось, що то були об’їждчики, котрі у проїжджаючих трусили корчемну горілку (Кроп., VI, 1960, 202). Словник української мови в 11 томах
- корчемний — Корчемний, -а, -е 1) Принадлежащій корчмѣ. 2) Кабацкій, непотребный, непристойный. Підла чернь корчемна. К. ЦН. 245. Словник української мови Грінченка