Значення в інших словниках
-
корчик —
ко́рчик іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
корчик —
КО́РЧИК, а, ч. Зменш. до корч¹. Зненацька Лаврін спіткнувся на корчику, подивився вниз і відсахнувся, здавалося, наткнувся на хитро замаскованого капкана (Ю. Мушкетик); Небажано брати для акваріумних композицій корчики з хвойних порід дерев.
Словник української мови у 20 томах
-
корчик —
КО́РЧИК, а, ч. Зменш. до корч¹. Звила собі [синиця] гніздо на самім березі моря на невеличкім корчику (Фр., IV, 1950, 134).
Словник української мови в 11 томах
-
корчик —
Ко́рчик, -ка м. ум. отъ корч.
Словник української мови Грінченка