краянин

края́нин

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. краянин — Земляк, одноземець, одноплемінець, одноплемінник, кн. співвітчизник.  Словник синонімів Караванського
2. краянин — -а, ч. Мешканець певного краю (країни) стосовно іншого мешканця того ж краю (країни); співвітчизник, земляк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. краянин — КРАЯ́НИН див. края́ни.  Словник української мови у 20 томах
4. краянин — ЗЕМЛЯ́К (уродженець однієї з ким-небудь місцевості); КРАЯ́НИН, СПІВВІТЧИ́ЗНИК, БРАТ уроч., поет., КОМПАТРІО́Т заст. (щодо країни).  Словник синонімів української мови
5. краянин — КРАЯ́НИН, а, ч. Мешканець певного краю (країни) стосовно іншого мешканця того ж краю (країни); співвітчизник, земляк. [Нартал:] Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах