кредитувати —
КРЕДИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і кому. Надавати кому-небудь кредит, позику. Адміністрація таки направду не кредитує нікому (І. Франко); Пані Стефа від нього грошей не хоче, каже, що це вона його кредитує, а він віддасть, коли зможе (В.
Словник української мови у 20 томах
кредитувати —
кредитува́ти (франц. crediter, від лат. credo – довіряю) 1. Надавати кредит. 2. Записувати суму в кредит рахунку.
Словник іншомовних слів Мельничука
кредитувати —
Кредитува́ти, -ту́ю, -ту́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кредитувати —
КРЕДИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Надавати кому-небудь кредит, позику. ЦВК і Раднарком у 1922 р. видали декрет про створення Банку споживчої кооперації, який кредитував промислові підприємства й торгові організації (Іст. УРСР, II, 1957, 238).
Словник української мови в 11 томах
кредитувати —
рос. кредитовать 1. Надавати гроші, матеріальні цінності у кредит. 2. Здійснювати бухгалтерську проводку (запис) у кредит рахунку.
Eкономічна енциклопедія