кредитувати
КРЕДИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і кому.
Надавати кому-небудь кредит, позику.
Адміністрація таки направду не кредитує нікому (І. Франко);
Пані Стефа від нього грошей не хоче, каже, що це вона його кредитує, а він віддасть, коли зможе (В. Кожелянко);
Без належного аналізу, зваженого підходу держава не може кредитувати заходи, які є невиправдано ризикованими (з наук. літ.);
Банки не хочуть давати гроші в “нікуди”, зате приватного власника вони кредитувати будуть (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)