кровити —
-влю, -виш; мн. кровлять; недок., розм., рідко. Те саме, що кривавити 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кровити —
КРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. кровля́ть; недок., розм. Те саме, що крива́вити 1. Говорити [Юхан] не міг – губи кровили (П. Автомонов); Шкіра на вилицях і на носі в нього тріскалась і кровила, довго не загоювалась (Ю.
Словник української мови у 20 томах
кровити —
КРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. кровля́ть; недок., розм., рідко. Те саме, що крива́вити 2. Рану печінки майже неможливо з’єднати швами. Тендітна тканина розповзається, кровить (Наука.., 6, 1966, 23).
Словник української мови в 11 томах