кровити

КРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. кровля́ть; недок., розм.

Те саме, що крива́вити 1.

Говорити [Юхан] не міг – губи кровили (П. Автомонов);

Шкіра на вилицях і на носі в нього тріскалась і кровила, довго не загоювалась (Ю. Логвин);

Я тільки пам'ятаю, як довго в нього заживали ранки .., як вони кровили і як довго він не міг вилікувати звичайну застуду в тропічній країні (І. Карпа).

Значення в інших словниках

1. кровити — крови́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кровити — -влю, -виш; мн. кровлять; недок., розм., рідко. Те саме, що кривавити 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кровити — ЗАКРИВА́ВЛЮВАТИ (заливати, забризкувати кров'ю), КРИВА́ВИТИ, ОБАГРЯ́ТИ поет., уроч., КРОВИ́ТИ рідко, КРОВ'ЯНИ́ТИ рідко, ЗАКРО́ВЛЮВАТИ рідко. — Док.: закрива́вити, скрива́вити, обагри́ти, окрови́ти, скров'яни́ти, закрови́ти.  Словник синонімів української мови
4. кровити — КРОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. кровля́ть; недок., розм., рідко. Те саме, що крива́вити 2. Рану печінки майже неможливо з’єднати швами. Тендітна тканина розповзається, кровить (Наука.., 6, 1966, 23).  Словник української мови в 11 томах