кронпринц —
-а, ч., іст. Наступник престолу в Німеччині та Австро-Угорщині (до 1918 р.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кронпринц —
КРОНПРИ́НЦ, а, ч. У монархічних країнах – титул наступника престолу (у 1 знач.). Перша армія мала стримати ворога, щоб не перейшов ріки Ельби, друга мала вдарити на ліве крило австрійців, третя, під проводом кронпринца, мала виконати головну атаку (І.
Словник української мови у 20 томах
кронпринц —
кронпри́нц (нім. Kronprinz) титул спадкоємця престолу в Німеччині і Австро-Угорщині за часів монархічного правління (до 1918 р.)
Словник іншомовних слів Мельничука
кронпринц —
КРОНПРИ́НЦ, а, ч., іст. Наступник престолу в Німеччині та Австро-Угорщині (до 1918 р.).
Словник української мови в 11 томах