круглитися —
КРУГЛИ́ТИСЯ, ли́ться, недок., розм. 1. Те саме, що заокру́глюватися 1. Червоні очі кругляться між повіками, мов на рожні (В. Стус); В дзеркальце заднього вигляду на мене сумно й ошелешено кругляться наївні очі мого безіменного героя... (І. Карпа).
Словник української мови у 20 томах