кусь —
КУСЬ, виг. Уживається як присудок за знач. куса́ти 1, 2. Кусь мене, вовче, бо я тебе не можу (прислів'я); Дуб: прусь! Гілка: хрусь! Киця Дуба ніжно: кусь! (І. Андрусяк); * Образно. Він [Лука Лукавий] мурличе бува, Ходить кішечкою.
Словник української мови у 20 томах
кусь —
КУСЬ, виг. Уживається як присудок за знач. куса́ти 1, 2. *Образно. Він [Лука Лукавий] мурличе бува, Ходить кішечкою. Кусь — і зубки схова За усмішечкою,.. (Біл., Зигзаг, 1956, 13).
Словник української мови в 11 томах