кусь

КУСЬ, виг. Уживається як присудок за знач. куса́ти 1, 2.

*Образно. Він [Лука Лукавий] мурличе бува, Ходить кішечкою. Кусь — і зубки схова За усмішечкою,.. (Біл., Зигзаг, 1956, 13).

Значення в інших словниках

1. кусь — кусь вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кусь — КУСЬ, виг. Уживається як присудок за знач. куса́ти 1, 2. Кусь мене, вовче, бо я тебе не можу (прислів'я); Дуб: прусь! Гілка: хрусь! Киця Дуба ніжно: кусь! (І. Андрусяк); * Образно. Він [Лука Лукавий] мурличе бува, Ходить кішечкою.  Словник української мови у 20 томах