лава —
Лавка, ослін, (у школі) парта; (людей) шерега, ряд, лінія; ВІЙ. шик, сов. строй; (у шахті) вибій; (вульканічна) див. ЛЯВА.
Словник синонімів Караванського
лава —
I лавиця і лавиця, лавка, лавочка, лавчина, перелавка (лава для прання), ослін, ослінець, ослінчик, ослона, поміст (на річці) II див. болото
Словник синонімів Вусика
лава —
I -и, ж. 1》 Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лава —
ЛА́ВА¹, и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін.
Словник української мови у 20 томах
лава —
Колегія суддів, що розглядала кримінальні справи
Словник застарілих та маловживаних слів
ЛАВА —
• "ЛАВА" - літ.-крит. і політ. журнал. Вид. 1920 в Одесі (рос. мовою) відділом преси губвиконкому щомісяця (вийшло два номери — у червні і липні). Фактич. ред. був В. Нарбут. "Л." мала відділи: поезії, прози, публіцистики та бібліографії. Опубл. вірші...
Українська літературна енциклопедія
лава —
ла́ва (італ. lava) природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщин у земній корі або з кратерів вулканів.
Словник іншомовних слів Мельничука
лава —
Магма, яка витікає під час виверження вулкану на поверхню Землі; застигаючи, утворює ефузивні магматичні гірські породи (вулканічні).
Універсальний словник-енциклопедія
лава —
ви́тягтися (ви́тягнутися) вздовж ла́ви, зневажл. Померти. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — У жовтих очах (Терентія) густішає злоба.— То й сам вздовж лави витягнешся! — стиснув (Яків) сухий кулак (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мови
лава —
I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л.
Словник синонімів української мови
лава —
Ла́ва, -ви, -ві; ла́ви, лав. Сів на ла́ву. Ла́ви на́шого робітни́цтва (а не ля́ви)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
лава —
ЛА́ВА¹, и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді — прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін.
Словник української мови в 11 томах
лава —
лава (лавка) Розміщені вздовж стін в селянських хатах нерухомі меблі для сидіння й спання. Виконувалися у вигляді дерев'яних дощок, закріплених на товстих колодах або брусах, закопаних в долівку.
Архітектура і монументальне мистецтво
лава —
Лава, -ви ж. 1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194. А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежиш). Ном. № 11939. лягти на лаву. Умереть (такъ какъ покойниковь кладуть, согласно обычаю, на лаві).
Словник української мови Грінченка