лава

ла́ва 1

іменник жіночого роду

ослін

ла́ва 2

іменник жіночого роду

шеренга

ла́ва 3

іменник жіночого роду

вибій

ла́ва 4

іменник жіночого роду

розплавлена маса

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лава — (предмет для сидіння) лавка, (кімнатна) ослін. Словник синонімів Полюги
  2. лава — Лавка, ослін, (у школі) парта; (людей) шерега, ряд, лінія; ВІЙ. шик, сов. строй; (у шахті) вибій; (вульканічна) див. ЛЯВА. Словник синонімів Караванського
  3. лава — I лавиця і лавиця, лавка, лавочка, лавчина, перелавка (лава для прання), ослін, ослінець, ослінчик, ослона, поміст (на річці) II див. болото Словник синонімів Вусика
  4. лава — I -и, ж. 1》 Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лава — ЛА́ВА¹, и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Словник української мови у 20 томах
  6. лава — Колегія суддів, що розглядала кримінальні справи Словник застарілих та маловживаних слів
  7. ЛАВА — • "ЛАВА" - літ.-крит. і політ. журнал. Вид. 1920 в Одесі (рос. мовою) відділом преси губвиконкому щомісяця (вийшло два номери — у червні і липні). Фактич. ред. був В. Нарбут. "Л." мала відділи: поезії, прози, публіцистики та бібліографії. Опубл. вірші... Українська літературна енциклопедія
  8. лава — ла́ва (італ. lava) природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщин у земній корі або з кратерів вулканів. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. лава — Магма, яка витікає під час виверження вулкану на поверхню Землі; застигаючи, утворює ефузивні магматичні гірські породи (вулканічні). Універсальний словник-енциклопедія
  10. лава — ви́тягтися (ви́тягнутися) вздовж ла́ви, зневажл. Померти. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — У жовтих очах (Терентія) густішає злоба.— То й сам вздовж лави витягнешся! — стиснув (Яків) сухий кулак (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
  11. лава — I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л. Словник синонімів української мови
  12. лава — Ла́ва, -ви, -ві; ла́ви, лав. Сів на ла́ву. Ла́ви на́шого робітни́цтва (а не ля́ви) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. лава — ЛА́ВА¹, и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді — прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Словник української мови в 11 томах
  14. лава — лава (лавка) Розміщені вздовж стін в селянських хатах нерухомі меблі для сидіння й спання. Виконувалися у вигляді дерев'яних дощок, закріплених на товстих колодах або брусах, закопаних в долівку. Архітектура і монументальне мистецтво
  15. лава — Лава, -ви ж. 1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194. А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежиш). Ном. № 11939. лягти на лаву. Умереть (такъ какъ покойниковь кладуть, согласно обычаю, на лаві). Словник української мови Грінченка