лава

I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л. Дмитерко); Марта Кирилівна сиділа на лавці (І. Нечуй-Левицький); В її хаті непорядок і убожество. Довга дубова лавиця, з почорнілих дощок збите ліжко, такий самий стіл (О. Кобилянська); Сторож і прибулий сіли на скамниці (М. Шаповал).

ПА́РТА, ЛА́ВА. Блищать на сонці парти чорні й голівки милі школярів (В. Сосюра); З шкільної лави світлим, ніжним юнаком я попав у залізні лещата фронту (П. Колесник). — Пор. стіл.

ПОЛИ́ЦЯ (окреме місце для лежання або розміщення багажу в залізничному вагоні, каюті корабля), ПО́ЛКА розм., ЛА́ВА заст. В купе вона одразу ж, як тільки поїзд рушив, забралася на верхню полицю і вкрилася ковдрою (В. Козаченко); Коли Антон з Подніпров'я повертався додому, то у вагоні заліз на верхню полку (С. Чорнобривець); У вагоні ще попросторішало. Звільнилась горішня лава (А. Головко).

I. СТРІЙ (група вишикуваних і повернених обличчями в один бік людей), ЛА́ВА, ШЕРЕ́НГА, ШЕРЕ́ГА, ШЕ́РЕ́Г рідше, РЯД, ЛІНІ́ЙКА, ШИК заст., БАТО́ВА (БАТА́ВА) заст. За хвилину друзі явилися Кривенкові і стали в стрій (І. Микитенко); Чіткими лавами проходили перед царем та воєводами стрілецькі полки (Н. Рибак); Сильні, мужні і веселі бійці — розвідники в різноманітній одежі, з автоматами стояли в одній шерензі (П. Автомонов); Від кляштора показалися попелясто-сині шереги стрілецького батальйону з приладнаними до рушниць багнетами (Д. Бедзик); Все далі й далі кроків дзенькіт.. Штик за штиком, за рядом ряд... (В. Сосюра); — Училище, р-ренєсь! — заволав воєнрук Вітковський.. Лінійка заніміла (Григір Тютюнник); Козаки стояли під муром в бойовому шику, лавою (М. Старицький); Наближаються батави війська (М. Коцюбинський).

ПОТІ́К (ПОТЬО́К рідко) (маса води, що стрімко тече в якомусь напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ТОК, ПАТЬО́КИ (ПОТЬО́КИ) розм., ШИ́ПІТ діал.; БУРЧА́К (дзюркотливий); РІВЧА́К (утворений з дощових, снігових або підземних вод). Це вже, напевне, літо почалось чи тільки зачерпнуло молодої води з потоку... (В. Стус); По дитині плачучи, Церера Слізьми доповняла плин струмка (переклад М. Лукаша); Як дівочий сон чарівний, як сріблисті блиски зір, Ніагари мчить плав рівний крізь зелений первобір (Уляна Кравченко); З височенного перекату скатертю переливається широкий пласт кришталевої лави (О. Стороженко); Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П'янке вино біжить жертовним током, І від багать синіє фіміам (М. Зеров); Їдемо яром між високими, посмугованими брунатними патьоками, безлісими горбами (Ю. Мельничук); Наша хата стояла край села. Над самими глинищами, там, де росли тільки вільхи, де весело бурунились бурчаки (Ю. Збанацький); Воркує голубом рівчак (М. Стельмах). — Пор. 1. струмо́к.

ПОТІ́К (велика кількість, маса когось, чогось, що рухається в одному напрямі), ПЛИН, ПЛАВ, ЛА́ВА, ХВИ́ЛЯ, РІКА́. Тепер уже не потік, а ціла ріка людей лилася по вулиці, провулках, майданах (М. Чабанівський); Ніякі барикади із стосів дров, що були зведені навколо палацу, не могли стримати навального людського плину (Д. Прилюк); Серед того невпинного людського плаву геть одсторонь собі походжали наїжджі пани невеличкими гуртами (Панас Мирний); Другого дня польське військо знов полилось трьома лавами і перейшло Пилявку (І. Нечуй-Левицький); Вже недалеко мосту її прибило людською хвилею до стовбура старезного осокора, який широко й вільно розкинув свої могутні віти (В. Козаченко).