1. Фразеологічний словник української мови

лава

ви́тягтися (ви́тягнутися) вздовж ла́ви, зневажл. Померти. — Але я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! — У жовтих очах (Терентія) густішає злоба.— То й сам вздовж лави витягнешся! — стиснув (Яків) сухий кулак (М. Стельмах).

змика́ти / зімкну́ти ла́ви (ряди́). Тісно згуртовуватися, об’єднуватися для здійснення якоїсь мети; досягати одностайності у рішеннях, діях. Дедалі щільніше змикають свої лави демократичні сили (З газети).

лягти́ вздовж ла́ви (на ла́ву). Померти. З такої страви ляжеш вздовж лави! (Укр.. присл..); Того з мене пріч не візьмуть, тим посповідаюсь і на лаву ляжу (Ю. Яновський).

на ла́ві. Померлий, але ще не похований; небіжчик. Щоб застати нам рідненьку Не на лаві, а живеньку… (І. Манжура).

на ла́ві лежа́ти. Померти, бути покійником. (Сава:) “Не дочекаєш ти того..— пищала вона (мати).— Скорше буду на лаві лежати! Ти заженеш мене в сиру землю..!” та й з тим луснула мене в лице... (О. Кобилянська); Прадід наказував зірвати його (ряст) швиденько і топтати.., а хто не встигне — тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати (Ю. Яновський). на ла́вці лежа́ти. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить — і не буду любить (Укр.. присл..).

положи́ти на ла́ві (на ла́ву, на ла́вку) кого. Справляти обряд поховання; ховати, хоронити кого-небудь. Чоловіче Миколаю. І жив — не любила, і умер — не тужила, тільки трошки потужила, як на лаві положила (Укр.. присл..). Ой женися, мі зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (У. Кравченко).

у пе́рших ла́вах (ряда́х) кого, чого і без додатка, зі сл. бу́ти, іти́ і т. ін. Серед найкращих, найактивніших; попереду. — Зрозуміло. Хочеш бути, Романе, в перших лавах оборонців країни (Є. Кротевич); Як і на фронті, в навчанні У перших лавах буду (І. Воскрекасенко). у пе́ршій ла́ві. Бажаю Вам здоров’я, сили та віку довгого, щоб ми ще довго бачили Вас на роботі в першій лаві працьовників (працівників) наших (Леся Українка). в пе́ршім ряду́. — Ми повинні знати, де наше місце в поході і в нічному бою. Наше місце — в першім ряду (О. Гончар).

як (коли́) покладу́ть на ла́ву. Як помре хто-небудь. (Майстер:) Що ж тепер? Лежатимеш?.. (Дудар:) Га? Я лежатиму? (Підводиться). (Голос:) Мабуть, як на лаву покладуть, аж тоді… (І. Микитенко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лава — (предмет для сидіння) лавка, (кімнатна) ослін. Словник синонімів Полюги
  2. лава — ла́ва 1 іменник жіночого роду ослін ла́ва 2 іменник жіночого роду шеренга ла́ва 3 іменник жіночого роду вибій ла́ва 4 іменник жіночого роду розплавлена маса Орфографічний словник української мови
  3. лава — Лавка, ослін, (у школі) парта; (людей) шерега, ряд, лінія; ВІЙ. шик, сов. строй; (у шахті) вибій; (вульканічна) див. ЛЯВА. Словник синонімів Караванського
  4. лава — I лавиця і лавиця, лавка, лавочка, лавчина, перелавка (лава для прання), ослін, ослінець, ослінчик, ослона, поміст (на річці) II див. болото Словник синонімів Вусика
  5. лава — I -и, ж. 1》 Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лава — ЛА́ВА¹, и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді – прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Словник української мови у 20 томах
  7. лава — Колегія суддів, що розглядала кримінальні справи Словник застарілих та маловживаних слів
  8. ЛАВА — • "ЛАВА" - літ.-крит. і політ. журнал. Вид. 1920 в Одесі (рос. мовою) відділом преси губвиконкому щомісяця (вийшло два номери — у червні і липні). Фактич. ред. був В. Нарбут. "Л." мала відділи: поезії, прози, публіцистики та бібліографії. Опубл. вірші... Українська літературна енциклопедія
  9. лава — ла́ва (італ. lava) природний силікатний розплав глибинних мас, що виливається на поверхню з тріщин у земній корі або з кратерів вулканів. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. лава — Магма, яка витікає під час виверження вулкану на поверхню Землі; застигаючи, утворює ефузивні магматичні гірські породи (вулканічні). Універсальний словник-енциклопедія
  11. лава — I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л. Словник синонімів української мови
  12. лава — Ла́ва, -ви, -ві; ла́ви, лав. Сів на ла́ву. Ла́ви на́шого робітни́цтва (а не ля́ви) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. лава — ЛА́ВА¹, и, ж. 1. Дошка (або кілька дощечок) на стояках (іноді — прикріплена до стіни), на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь; ослін. Словник української мови в 11 томах
  14. лава — лава (лавка) Розміщені вздовж стін в селянських хатах нерухомі меблі для сидіння й спання. Виконувалися у вигляді дерев'яних дощок, закріплених на товстих колодах або брусах, закопаних в долівку. Архітектура і монументальне мистецтво
  15. лава — Лава, -ви ж. 1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194. А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежиш). Ном. № 11939. лягти на лаву. Умереть (такъ какъ покойниковь кладуть, согласно обычаю, на лаві). Словник української мови Грінченка