лавка

знахо́дити / знайти́ соки́ру (соки́рку) під (за) ла́вкою, ірон. Відкривати для себе те, що для інших (для більшості людей) давно відоме. — Знайшли? — скептично глянув на дітей бакенщик.— Сокиру під лавкою! Та про цей будинок я вже стільки років знаю! Бачив, як його й будувати починали! (Ю. Мокрієв).

на ла́ві лежа́ти. Померти, бути покійником. (Сава:) “Не дочекаєш ти того..— пищала вона (мати).— Скорше буду на лаві лежати! Ти заженеш мене в сиру землю..!” та й з тим луснула мене в лице... (О. Кобилянська); Прадід наказував зірвати його (ряст) швиденько і топтати.., а хто не встигне — тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати (Ю. Яновський). на ла́вці лежа́ти. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить — і не буду любить (Укр.. присл..).

положи́ти на ла́ві (на ла́ву, на ла́вку) кого. Справляти обряд поховання; ховати, хоронити кого-небудь. Чоловіче Миколаю. І жив — не любила, і умер — не тужила, тільки трошки потужила, як на лаві положила (Укр.. присл..). Ой женися, мі зрадливий, та бери білявку, чей тебе ще до весілля положать на лавку (У. Кравченко).

як під ла́вкою, зі сл. співа́ти, говори́ти і т. ін., ірон. Неголосно, невиразно, негарно тощо. Співає, як під лавкою (Укр.. присл..).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лавка — ла́вка 1 іменник жіночого роду для сидіння * Але: дві, три, чотири ла́вки ла́вка 2 іменник жіночого роду крамниця * Але: дві, три, чотири ла́вки діал. Орфографічний словник української мови
  2. лавка — див. лава Словник синонімів Вусика
  3. лавка — I -и, ж. Те саме, що лава I. II -и, ж., діал. Крамниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лавка — 1. крамниця, див. магазин, склеп 2. це ослон, див. парта, скамниця Словник чужослів Павло Штепа
  5. лавка — ЛА́ВКА¹, и, ж. Те саме, що ла́ва¹. Старший брат сів на лавці, а усі інші [діти] у рядочок коло його (Марко Вовчок); – Ну, розказуйте, – тихо кинула вона, дивлячись кудись на лавку, що сіріла понад стіною своїм драним білим ряденцем (В. Словник української мови у 20 томах
  6. лавка — ла́вка парта (ст): Юсько-мовознавець – це мій приятель, ще з шкільної лавки. Опісля він студіював філософію. Не скінчив, закохався. Вона впала йому в око через те, що кидала гордим поглядом поза плечі (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. лавка — Біда Савці і на печі і на лавці. На печі загарячо, а на лавці б'ють. Був на лаві і під лавою. Був в пошані і в погорді, зазнав щастя й лиха. Вони свою славу кинули під лаву. Про чесних- й поважних людей, що попилися, аж пепадали. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. лавка — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  9. лавка — I. ЛА́ВА (пристрій для сидіння, закріплений на стояках), ЛА́ВКА, ЛА́ВИЦЯ діал.; ОСЛІ́Н, СКАМНИ́ЦЯ діал. (переносний кімнатний пристрій для сидіння). Крім стола, в кімнаті був невеликий ослін, на якому сидів комбат, і дві довгі лави вздовж стін (Л. Словник синонімів української мови
  10. лавка — ЛА́ВКА¹, и, ж. Те саме, що ла́ва¹ Старший брат сів на лавці, а усі інші [діти] у рядочок коло його (Вовчок, І, 1955, 298); Біля зупинки посиділа [Тамара] на лавці і, не дочекавшись трамваю, вирішила пройтись (Хижняк, Тамара, 1959, 270)... Словник української мови в 11 томах
  11. лавка — Лавка, -ки ж. 1) ум. отъ лава. 2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Конст. у. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (см.) Конст. Словник української мови Грінченка